Лише імена семи жінок увіковічені в топонімах Миколаєва

Про що сучасний образ жінки у публічному просторі Миколаєва? Саме про це спілкувались на заході «Жіночий слід у топонімах міста»: коли Миколаєву буде чим похвалитися.

Як пишуть в Агенції розвитку Миколаєва, лише імена семи жінок увіковічені в топонімах Миколаєва. І значна частина з них, скоріше за все, також буде перейменована в межах процесу подолання наслідків русифікації і тоталітаризму в топонімах міста.

Хоча інші жінки, які вже увійшли у світову історію або в історію України і регіону, ніяк не представлені в назвах миколаївських вулиць.

«Натомість публічний простір міста культивує роль жінок, як «інкубаторів яйцеклітини», — вважає історикиня, лекторка та незалежна експертка у сфері мистецтва Вся Давиденко.

Колоніальна імперія обмежувала образ жінки лише кількома ролями. Бо були війни. А для того, щоб була велика боєздатна армія, треба було народжувати багато дітей…Кажучи про пам’ятники, які ми бачимо, нам немає чим похвалитися.

У своїй високій культурі ми досі сприймаємо жінку по цих імперських наративах, де чоловіки у нас розумніші, сильніші і можуть працювати у різних сферах, і навіть можуть заробляти більше грошей. Це ніхто не оспорює. Але жінка теж може бути тим, ким захоче. Може народжувати, а може й не народжувати. Вона не має бути оцією русалонькою з відкритим бюстом в яхт-клубі.

Жінка може працювати і має право на будь-яке своє самовизначення. І має право вимагати, щоб її роль в культурі, в історії і в мистецтві була переглянута. 

Так, на сьогоднішній день на мапі Миколаєва існує тільки 6 «жіночих» вулиць: вул. Ганни Дівіної, вул. Галини Петрової, вул. Зої Космодем’янської, вул. Поліни Осипенко, вул. Лесі Українки (Тернівка), вул. Лесі Українки (Балабанівка) і 3 «жіночі» провулки: пров. Дніпрової Чайки, пров. Марії Рибальченко, пров. Лесі Українки. І цю ситуацію варто змінювати.

«Бо ми так мало маємо увіковічених жіночих постатей з Миколаєва, не тому що у нас не було талановитих жінок. Просто ми про них, на жаль, мало знаємо. І зараз самий час переглянути цю історію, популяризуючи жіночий досвід», — підсумовує історикиня.