[ad_1]
Цього року Миколаєву виповнюється 234 роки. Вже другий рік місто відзначає свій День народження в реаліях воєнного часу, проте зі статусом «Місто-Герой».
Масштабних заходів присвячених Дню міста в Миколаєві не проходить вже декілька років. Спочатку перепоною була пандемія COVID-19, сьогодні — повномасштабне вторгнення російських терористів на територію України. Наразі Миколаїв, як і вся Україна виборює свою свободу та бореться з ворогом, який вважає, що місто російське, але щоразу миколаївці показують, що Миколаїв — Україна.
Редакція сайту 0512.com.ua пропонує дізнатися детальніше про святкування Дня міста Миколаєва протягом 234 років.
На 234 роки тому
Дата заснування Миколаєва пов’язана із будівництвом верфі на річці Інгул, адже зведення верфі веде за собою подальший розвиток міста та поселення перших мешканців у ньому.
Саме в 1789 році розпочали будівництво верфі та з’явилися перші споруди.
В ордері № 1065 від 27 серпня 1789 року Потьомкін пише Фалєєву про присвоєння імені міста «Фаберову дачу именовать Спасское, а Витовку — Богоявленское, нововозводимую верфь на Ингуле — город Николаев. Как скоро будет из чего, то строить, казармы не разбиваясь, а к месту».. Цей рік сьогодні прийнято вважати роком заснування Миколаєва. Однак, так було не завжди.
Князь Григорій Потьомкін поспішав надати статус Миколаєву — місто, тому восени цього ж року, він звернувся до цариці Катерини II з проханням затвердити цей статус, але вона відмовила. Сталося це лише після того, як у 1790 році було закладено перший фрегат «Святий Миколай».
фрегат «Святий Миколай»
Тож до жовтневого перевороту містяни вважали роком народження Миколаєва саме 1790 рік.
Декілька дат для однієї події
Юрій Любаров у матеріалі «Датська» стаття» зазначає, що перші суперечки на цю тему з’явилися наприкінці 19 століття. Тоді в журналі «Син Вітчизни» в 1889 році у відділі «Хроніка» була вміщена наступна замітка: «Городъ Николаевъ готовится к празднованію столетія своего существованія». У тексті цитується послання Потьомкіна від 27 серпня 1789 року.
У 1889 році питання дати народження Миколаєва стояло дуже гостро і було створено комісію з депутатів, яка досліджувала історію міста в архіві. Комісія виділила чотири дати.
Член комісії, автор історичної довідки Петро Єланський робить висновки, що 1784-й рік не може служити підставою для початку відліку першого століття Миколаєва, 1788-й не може, так як це час тільки пошуку місця для зведення верфі, у 1789-му Миколаїв не визнали містом, а 1795-й — дата першої офіційної згадки Миколаєва, не розглядалася автором навіть, як варіант.
У результаті Єланський пропонує визнати: «1790-й 25 серпня за початок Миколаєва, як міста, його адміралтейства і верфі, що дала в цей рік і число перше військове судно і тим визначила значення і самого міста».
Перше свято на 100-річчя
Тож у 1890 році Миколаїв урочисто відсвяткував перший ювілей міста – 100 років. На той час це був грандіозний захід.
Любаров пише, що святкування проходили протягом трьох днів – 29,30 та 31 серпня.
Першого дня у Різдвяному соборі відбулася літургія, а в залі Містових зборів пройшло надзвичайне засідання міської Думи. Пізніше на честь сторіччя Миколаєва відкрили міську лікарню.
На другий день після молитви містяни пройшли урочистою хресною ходою, переносили мощі Олександра Невського і відбувся «парад військам та частування їх від міста». Далі – спуск броненосного корабля «Дванадцять Апостолів».
Увечері в театрі Монте (зараз Миколаївський академічний художній драматичний театр) почалося драматичне дійство «Артистичного Гуртка від міста для учнів, гостей та сімейств громадських діячів».
А на місці нинішньої Соборної площі охочі могли послухати музику та взяти участь у конкурсах, а потім отримати призи від міста. Вечір закінчився феєрверком.
— У третій день свята городяни освятили будівлю народного училища на хуторі Широка Балка, завітали до народного читання з туманними картинками та музикою, подивилися біля Спаського рейду на народні перегони з «призами від міста». Увечері на Соборній площі на всіх чекали народні забави з музикою, подарунками та феєрверком. Відповідальними від міста за культурну програму святкувань були Міський Голова віцеадмірал Ф.Кроун та Міський Секретар Г.Ге, — пише Любаров.
Майже 100 років чергової тиші
Це масштабне святкування було перервано на 50 років. Через те, що упродовж цього часу у Миколаєві знову не відзначали День міста. 150-річчя так і не відсвяткували, всі сили було кинуто на будівництво кораблів.
— Із джерел, що дійшли до нас, ми дізнаємося, що тільки в 1939 році почали говорити про ювілей, що наближається. Але тепер уже інший рік позначений як точка відліку. Тобто ордер Потьомкіна від 27 серпня 1789 став основним документом для радянської влади у визначенні дати заснування міста. Газета «Південна правда» до цієї події опублікувала невелику кількість нотаток під загальним титулом «Миколаєву 150 років»… Віддавшись цілком будівництву кораблів, місто не знайшло жодних сил на святкові події. Найімовірніше, ні концертів, ні народних гулянь у ті дні у Миколаєві не було, — йдеться у матеріалі Любарова.
Далі свята не були яскравими. Про цей день згадували лише за допомогою орденів та грамот, матеріалів у газетах та сюжетів на телебаченні.
7 років підготовки до ювілею
До 200-річчя дня Миколаїв готувався цілих 7 років.Так ще 1982 року бюро миколаївського міськкому КПУ та виконком міської ради народних депутатів ухвалили постанову «Про підготовку святкування 200-річчя міста Миколаєва». До знаменної дати відкрили пам’ятник «Слава праці корабелів», відомий, як «Куля». У цей час у місті з’явилося багато пам’ятних дощок, добудовувалися та здавалися в експлуатацію об’єкти.
На стадіоні «Суднобудівник» проходила підготовка до грандіозного художньо-спортивного свята «Будь славним, місто корабелів», яке відбулося 16 вересня.
— Київські сценаристи та постановники на чолі з відомим режисером Борисом Шарварком планували наповал «вбити» миколаївців дорогим постановковим шоу за участю Софії Ротару, Сергія Захарова, Анатолія Солов’яненка, Олександра Сєрова, ансамблю танцю імені Вірського, ВІА «Червона рута». До гала-концерту були залучені всі професійні та самодіяльні творчі колективи Миколаєва. Десятки режисерів, хореографів, хормейстерів, диригентів працювали одночасно на кількох майданчиках, на які було поділено стадіонну чашу. Школярі, спортсмени, студенти, діти дитсадкового віку, військові – кількість учасників концерту сягала кількох тисяч людей, — описує те, що відбувається Юрій Любаров.
Також планувалась карнавальна хода суден, театралізована вистава героїв книг про подвиги моряків, запалення святкового вогню, інсценування пригод відомих мандрівників, а естрадні майданчики були обладнані на Флотському бульварі, на Соборній, у парках та скверах міста.
Також прибули кораблі ВМС, а в парусній регаті брали участь понад 200 яхт. До того ж зняли кілька документальних фільмів: «Кораблі та люди», «Місто наречених», «Корабельний край».
Свято, до якого так довго готувалися було перервано через сильний дощ.
– Чаша швидко наповнилася водою. Концерт було зупинено. Намоклі глядачі пішки розходилися додому. Не ходив громадський транспорт. Пішоходи йшли по коліно у воді залитим проспектом Леніна (ред. зараз проспект Центральний). Стихійне лихо не дало можливості виступити більшості артистів. Захід було припинено з погодних причин на тридцятій хвилині після його початку. Миколаївці не побачили улюблених зірок естради, серед яких – з чуток – був і «заборонений» у ті роки автор та виконавець пісень про «Семена» Олександр Розенбаум. Він значився дуже маленьким рядком у святкових афішах, але популярність його була настільки високою, що всі любителі жанру «шансон» ломилися на стадіон, щоб хоч здалеку побачити свого кумира, — розповідає Любаров.
Наступного дня у міському Яхт-клубі відбулася велика вистава під назвою «Ти немов вітрило біле».
Після цього святкування дня міста стало регулярним – щороку городян намагаються здивувати чимось новим, барвистим та незвичайним.
Проте декілька років поспіль масштабних свят у місті не проводять. На це є вагомі причини. Спочатку у 2020-му році будь-які публічні заходи були заборонені через пандемію COVID-19, у 2021-му році у місті провели ряд заходів, відбувся і великий концерт на Соборній площі, де виступили, як місцеві музиканти, так і всеукраїнські зірки. Проте вже наступного року росія напала на Україну і знову в місті два роки тиші. Але сьогодні містяни чекають на інше свято, яке неодмінно відсвяткують грандіозніше, ніж будь-який День міста — День Перемоги над рашистами.
За матеріалами “Виртуальный музей Николаева” “Датская” статья” Юрія Любарова.
Фото “Виртуальный музей Николаева” та з інтернету.
[ad_2]
Источник: 0512.com.ua
